Народный театр

Александрийского Районного Дома культуры

   Володимир Григоріченко

   ТИ ПОКЛИЧ МЕНЕ

 Ти поклич мене наостаннє,

Де на листі скотилась сльоза.

Де сплітаються руки в прощанні

І так сумно шептала лоза.

 Ти поклич мене наостаннє,

Щоб хоч трошечки серце зігріть ,

Зазирнути у очі  бажані

І  невимовне  у них зрозуміть .

 Ти поклич мене наостаннє ,

Бо здається безтямною мить .

Розлучаються двоє коханих

Їх не зможе ніхто зупинить.