Володимир Григоріченко ПЕРШЕ КОХАННЯ Прозоре і чисте те перше кохання Відлунює дзвінко, схвильвано десь Де сяє в намисті та квітонька рання, Що вперше зірвав я з блакитниїх небес. О! Перше кохання! То біла весна, Де кожна стеблина звучить ,як струна. О,перше кохання,єдине,одно, Бо першим приходить до серця воно! Минули вже роки за обрій, у спомин, Ту відстань між нами не зміряє час. І будеш ти вічно,як зоряний поклик, У серці незгасна завжди й повсякчас.
|
|