Народный театр

Александрийского Районного Дома культуры

               Володимир Григоріченко

                              ПЛИН  ЧАСУ

                           Мчить окрилена хвилина

По просторах навмання

В неї постать тополина

І весільнеє вбрання .

Неподалік зрілість ходить

У садочку ясноти .

Спілі ягоди знаходить

Усвідомлює світи

А ще далі-старість квола

Йде по стежці в небуття .

Плаче й дивиться навколо

Мов безпомічне дитя.

Мчить за хвилею хвилина

В думці- злети, мрійна даль .

Ой, ти доле швидкоплинна,

 Ну чому тебе так жаль.